Знаєте, я часто люблю слухати вірші, покладені на музику, на різні філософсько-любовні теми, можливо, така просто моя натура (Я чутливо-романтична натура, яка любить пофілософствувати на свої доволі буденні й мало кому цікаві теми)От і цього разу, всоте прослуховуючи вірші Птицами, я вирішила трохи висловитись на тему інтернет-залежності.
Для того, щоб зрозуміти з чого ж почались мої думки, пропоную вам прочитати чи прослухати цей вірш, кому як зручно буде.
Птицами - Аварийный сигнал (прочитати)
Птицами - Аварийный сигнал (прослухати)
Ну а от тепер поїхали:)
Як багато часу ми проводимо в інтернеті? Яка маса інформації міститься в ньому? Наскільки ми відчуваємо цю повноту інформації? І чи відчуваємо взагалі? Чи раціонально ми використовуємо інтернет? - саме такі питання постають в моїй голові зараз.
Згадайте лишень як все починалось: "Мам, татко, давайте підключимо інтернет? Це ж така допомога в навчанні!". І справді, перших півроку-рік ми більш-менш раціонально використовували інтернет, більше використовували його для того, щоб дізнатись щось нове, для допомоги у навчанні, для спілкування з родичами через скайп. Нас ще тоді не поглинула ця різноманітність соціальних мереж, ці цілодобові оновлення стрічки новин в вк чи твіттері.
Раніш соціальні мережі якось більше служили для спілкування , зараз це обмежилось перепискою з кількома людьми через необхідність чи просто обміном картинками/статусами/відео. Соціальні мережі настільки захопили нас, що ми вже відчуваємо певну незручність і потребу, коли лишаємось без них хоча б на день-два.
До того ж інтернет, в наш дещо неспокійний час, став зброєю масового ураження в умовах інформаційної війни. Купа фейкових сторінок, які прославляють війну і насилля, які розповідають про "краважадних бандеравцев", які зранку снідають російськими дітьми і ними ж і вечеряють. І чим більше з'являється цих постів, тим більше зомбований люд вірить в це. Вони настільки вміло перекручують факти і події, що вже й не знаєш в що вірити, адже якщо ти слухаєш і читаєш постійно одне й те ж з дня на день, то ти змушений в це вірити, сприймаючи це за чисту монету. Я, звісно, казала це про російський люд, який не сильно прагне дізнатись істинність подій і фактів, їм набагато легше вірити в те, що показують і пишуть, їм легше кричати "Крым наш! Бандеровцы клятые убивают мирных жителей!" чи щось в цьому роді. І далі собі сидять і мовчки дивляться зомбоване телебачення, побоюючись висловити свою думку чи невдоволення.
Та все ж до чого це я?
А я про те чи справді інтернет це благо?
Інтернет, як і наш мозок, використовується максимум на відсотки 3 у повному обсязі, а так це просто перетворилось на трату часу. Ми заходимо сюди не тому, що нам щось треба, а через те, що просто звикли, що зранку прокинувся - одразу в інтернет, потім знову туди ж, бо нудно на уроці/парі/роботі, перед тим як заснути знову ж там сидимо і у підсумку лягаємо аж ген коли спати, ледь не під ранок.
І ще один такий мінус інтернету: відстороеність від світу. Людина, яка проводить більше 4 годин в інтернеті менше хоче спілкування з оточуючими, їй легше поспілкуватись в інтернеті, перекинутись кількома повідомленнями, ніж прикладати якихось зусиль, щоб вийти з дому і пійти погуляти з друзями. Краще ж сидіти в халаті за ноутбуком/комп'ютером/телефоном і переписуватись ж! В інтернеті ми можемо почувати себе вільно і висловлювати те, що в реальному житті з якихось на те причин не могли сказати. На перший погляд це плюс, адже сором'язливі люди стають розкутішими і можуть спілкуватись з великою кількістю людей, та це спілкування їм ніяк не допоможе в житті і в подоланні своїх комплексів, адже людина стає ще більш відокременою від світу реального, поринаючи у віртуальний. І що б там не казали, віртуальні інтернет-друзі ніколи не стануть справжніми, адже, коли гасне монітор комп'ютера ти завжди лишаєшся наодинці з собою, своїми комплексами і проблемами...
Тож подумайте скільки позитиву, а скільки негативу приносить інтернет.. І чи перекривають весь тей негатив його позитивні сторони?
П.С. це чисто суб'єктивна думка. Я нікого не засуджую, ні до чого не змушую, нікому не вказую. Кожен робить свої висновки або просто не сприймає цей запис.
Всім добра і раціонально витраченого часу:)
Коментарі
Дописати коментар