Перейти до основного вмісту

Тепло наших душ.

Чи було вам колись настільки тепло, що жодних ковдр не треба?
Коли звичайне спілкування з певною людиною дарує тепло?
Коли просто посміхаєшся від того,що ця людина є в твоєму житті?
Коли ти вдячний долі за те, що вона звела тебе з цією людиною?
Відчували?
Так?
Тоді нам з вами є про що поговорити.
Адже, саме таке щастя я маю в житті.


Сьогодні мені б хотілось трохи поговорити про так би мовити "теплих людей" (про тих, хто несе тепло)
Їх дуже легко помітити в натовпі людей, адже вони сяють і однією своєю присутністю приносять світло і тепло в будь-який колектив. І яким би песимістом не був колектив ця людина завжди змушує мислити позитивніше, поглянути на проблему з іншого боку, повірити в свої сили. Я таких людей називаю сонечками, адже вони ними й є! Вони ж бо, іноді самі того не підозрюючи, змінюють й покращують навколишній світ. 
І у спілкуванні з цими людьми не грає великої ролі наскільки гарно ви знайомі, скільки разів в житті ви бачились і чи бачились взагалі, скільки кілометрів вас розділяють, яка у вас різниця у віці чи ще якісь фактори, на які зазвичай зважає суспільство.
Ці люди ламають будь-які забобони суспільства.
Вони одразу притягують до себе, з ними ти просто можеш бути собою, зняти всі маски, говорити хоч добу без упину, бо теми все є й є, це не набридне, тоді приємно слухати цю людину, приємно, що тебе слухають, справді цікавлячись тим, що ти розповідаєш.
Ці люди незамінні. Вони унікальні. Я не можу уявити своє життя без них.

Я дуже вдячна цим людям за все.
Дякую вам!
Справді, ви моє сонечко, яке світить навіть у найпасмурніший день!
Люблю вас❤️


І пам'ятайте, мої милі, якщо у вас є такі люди, то бережіть їх, як зіницю ока!
Бо вони ж бо гріють набагато краще ковдри, світера чи чаю!
Ну і звичайно посміхайтесь, бо якщо ти посміхаєшся-ти показуєш, що ти щасливий:) А яке ж життя без щастя?
Тож пам'ятайте: посміхаючись хоч раз після прочитання цього тексту, ви стаєте ще на трошечки щасливішими, а я стаю вдвічі щасливішою, бо якщо ви щасливі, то чому ж мені не радіти?;)

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Навіщо мріяти?

Я люблю мріяти, що колись от я здійсню всі плани на життя, почну подорожувати, писати (дійсно писати) в блог, вивчати нові мови, культури, знаходити друзів по всьому світу,стрибну з парашутом, заведу собаку, оселюсь в якомусь милому будиночку, який оточуватиме неймовірної краси природа, матиму сім'ю, кілька діток, вірних друзів поруч і багато всього іншого. Та мої мрії - то мої мрії, вони бурлять, з'являються, зникають, змінюються, але сьогодні розмова зовсім не про те, про що я мрію, а про те навіщо я мрію.

Переможці не вірять у випадковість.

Переможці не вірять у випадковість", - сказав колись Фрідріх Ніцше і його слова лишились в історії, певно, не на одне століття. Цією цитатою рясніє ледь чи не кожен паблік в соціальних мережах, її цитують люди у блогах і просто в повсякденній розмові, коли хочуть підкреслити свою обізнаність. Та чи кожен вкладає в неї однаковий сенс? І чи всі його вкладають, використовуючи її?

Інтернет? Благо чи марна трата часу?

Знаєте, я часто люблю слухати вірші, покладені на музику, на різні філософсько-любовні теми, можливо, така просто моя натура (Я чутливо-романтична натура, яка любить пофілософствувати на свої доволі буденні й мало кому цікаві теми) От і цього разу, всоте прослуховуючи вірші Птицами, я вирішила трохи висловитись на тему інтернет-залежності.