Перейти до основного вмісту

Навіщо мріяти?


Я люблю мріяти, що колись от я здійсню всі плани на життя, почну подорожувати, писати (дійсно писати) в блог, вивчати нові мови, культури, знаходити друзів по всьому світу,стрибну з парашутом, заведу собаку, оселюсь в якомусь милому будиночку, який оточуватиме неймовірної краси природа, матиму сім'ю, кілька діток, вірних друзів поруч і багато всього іншого. Та мої мрії - то мої мрії, вони бурлять, з'являються, зникають, змінюються, але сьогодні розмова зовсім не про те, про що я мрію, а про те навіщо я мрію.



Насправді, в мене цих колись назбиралось вже така неймовірна кількість, що навіть не знаю що ж з ними робити. Моя ж бо проблема в тому (хоч думаю я не одна така), що я навіть не знаю як це мрійливе колись інтерпритувати в реальне життя. Іноді, я навіть впадаю в розпач, що до того колись я, певно, ніколи не дістанусь, бо аж нічогісінько не роблю для того, щоб хоч на крапельку наблизитись до мрії і того майбутнього, яким я його бачу, точніше про яке я мрію. Але розпач приходить і тікає (Слава Богу. що тікає, бо з ним довго не поборешся), а мрія... мрія залишається в тобі, в твоєму серці, думках, та й взагалі веде тебе по життю, допомогає жити. Най ти навіть її не здійсниш, але погодьтесь, з мрією жити краще, бо якщо ти вмієш мріяти, то ще не геть втрачена людина, ти знаєш що ти хочеш, най то будуть просто божевільні мрії, але якщо вони будуть, то яким би ти не був лінивим, пофігістичним чи флегматичним, ти все одно прагнитимеш до своєї мрії, нехай ти робити невеликі кроки до неї, але ти все ж будеш наближатись до неї. І зрештою, настане тей момент, коли ти досягнеш свого, здійсниш свою мрію, розуміючи, що саме досягнення і весь цей шлях до здійснення мрії, є справді тим. чого ти хотів все життя, що це такий неперевершений відрізок твого життя. що ти б ні за які гроші не проміняв би його і ніколи не жалкуватимеш за витрачений на здійснення мрії час.
Що ж, думки мої знову починають плутатись, бо то для них звична справа, люблять вони мене збивати з пантелику, бо кожна ж хоче вміститись в цей допис, кожна хоче розкритись, тож перебивають одне одну, я ніяк не можу спіймати потрібну, ту, що була початковою і яку я хотіла донести саме сьогодні, саме вам. Та все ж, спробую продовжити, відкидаючи деякі думки, яким ще не час бути написаними.

Знаєте, колись мене попросили про листівку, але цю листівку я мала змогу особисто вручити, та й людину я доволі гарно знала, тож в ній не було звичного тексту, який я пишу в листівках щось типу привіт, будьмо знайомі і тому подібного. Мені чогось захотілось дізнатись якою ж була дитяча мрія тої людини. Зацитую навіть її, адже гарно пам'ятаю текст:
"Привіт!
Напевно, кожен має мрію, й ти не виняток, та все ж чи вірний ти своїм дитячим мріям? Хтось в дитинстві мріяв стати космонавтом, пожежником, лікарем, актором, співачкою... А про що мріяв мріяв ти?
Пригадай, будь ласка.
А тепер скажи чи твоє сьогоднішнє життя відповідає тому, про що ти мріяв в дитинстві? Якщо так, то можу тебе привітати, продовжуй в тому ж напрямку і не смій загубити свою мрію:)
Якщо ж ні, то задумайся над тим, чому ж ти відступив від своєї мрії?
Нехай ця листівка наштовхне тебе на роздуми, в яких можна пізнати самого себе.
А я бажаю тобі мріяти частіше і, звісно, здійснення найзаповітніших мрій:)
Нехай ця листівка буде тобі нагадуванням про те, що мріяти необхідно, бо мріючи ти живеш) "

Отримавши цю листівку, людина не дала мені відповіді, але вона не й треба була мені, адже все це я писала не для себе, а для отримувача. Я на підсвідомості розуміла, що він потребує змін в житті і самопізнання, бо трохи загубився в цьому великому, складному світі. Так буває у людей, які покинули свої мрії і жили тим, що мають, не прагнучи "даремно витрачати час на якісь безглузді мрії". Насправді, я не знаю, чи був той бажаний ефект на людину, чи вона пізнала себе, та я й справді дуже хотіла допомогти, принаймні спробувала.

От я б зовсім не хотіла, щоб ви відступали від свої мрії, щоб ви переставали мріяти. Нехай навіть люди казатимуть "Мрії-то дурня, живи тим, що є", не слухайте їх, воне не розуміють нічого, бо як для мене мріяти - то жити, адже хіба можна прожити життя без мрії?  Живучи без мрії, ти просто існуватимеш, можливо й будеш казати, що ти щасливий і тебе все задовольняє, але зтиха будеш заздрити тим, що роблять дурні вчинки, здійснюючи свої мрії. Бо мрії - то свобода в будь-якому прояві, бо мрії нічим не обмежуються, в них ти можеш побудувати своє ідеальне життя, яке все ж стане реальністю. Я вірю, що мрії здійснюються. Я вірю, що без мрії жити не те, що неможливо, а просто немає сенсу.

Тож, мрійте, ставте перед собою мету, будуйте плани, най воно не здійсниться в один день, але якщо слідувати за мрією, то можна й не потімитити, як ти дістанешся до пункту свого призначення, несподівано усвідомивши, що ось то вона мрія, майже здійснилась, а ти наче й нічого й не робив, просто мріяв, намагався не вішати носа і вірив, що колись ти здійсниш свою мрію. 

Бажаю вам дочекатись свого колись і не зраджувати мріям.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Переможці не вірять у випадковість.

Переможці не вірять у випадковість", - сказав колись Фрідріх Ніцше і його слова лишились в історії, певно, не на одне століття. Цією цитатою рясніє ледь чи не кожен паблік в соціальних мережах, її цитують люди у блогах і просто в повсякденній розмові, коли хочуть підкреслити свою обізнаність. Та чи кожен вкладає в неї однаковий сенс? І чи всі його вкладають, використовуючи її?

Інтернет? Благо чи марна трата часу?

Знаєте, я часто люблю слухати вірші, покладені на музику, на різні філософсько-любовні теми, можливо, така просто моя натура (Я чутливо-романтична натура, яка любить пофілософствувати на свої доволі буденні й мало кому цікаві теми) От і цього разу, всоте прослуховуючи вірші Птицами, я вирішила трохи висловитись на тему інтернет-залежності.