Розподіл часу або як не збожеволіти від шаленого ритму навчання.

Початку цього навчального року я чекала, як свята. Бо моє літо видалось аж надто розслабленим і спокійним. А для людини, яка востаннє відпочивала влітку 2014, а цих 2 роки я була постійно в русі, така безмежно зайнята, що не мала часу банально полінуватись, лежачи в ліжку. Стільки ж бо справ було, можливостей і планів. Оглядаючись назад, розумію, яка ж я щаслива була і як мені "в кайф" такий ритм життя. Адже цього літа все було повністю навпаки: часу було аж занадто багато, та й куди себе подіти я геть не знала. Так, хоча я не сиділа цілими днями в інтернеті (їздила до бабусі, допомогала їй, була на морі, їздила в Харків, була справжньою домогосподаркою, прибираючи щодня, готуючи їсти, сидячи з дітками (моїми янголиками: хрещеницею і двоїрідними братиками), намагалася не запускати себе і займалася спортом) всеодно відчувала себе ніяково, адже не було того шаленого ритму, тому й час не так цінувався, він то надто довго тягнувся, то пролітав, як комета.

І от я дочекалася початку цього навчального (Слава Богу, останнього) року. Почався він якось аж надто емоційно і яскраво: з новини, що найбільш сувора викладачка університету, до якої ніхто не хоче потрапити в групу, вирішила взяти нашу групу до себе. І це було спочатку "Блііііін", а потім "Хоча в принципі, яка різниця, як пахала, так і буду". Та й яскравості додала подруга, вона ж моя одногрупниця, щоденними розвагами і кількагодинними розмовами за філіжанкою кави, купую сміху і "Чекай, то це ж ти не знаєш про..." і знову понеслась. А 5 числа у неї ж день народження був. І знаєте, це просто жаливо приємно чути "Це був мій найкращий день народження, дякую тобі за нього, адже ти його організувала від самого ранку і аж до пізньої ночі. Дякую тобі за те, що ти є". Тож осінь офіційно розпочалася аж надто добре і мене це тішить.

Але, певно, найбільш важлива подія цієї осені, яку я чекала (й досі чекаю) - повернення моєї кращої подруги з Америки. Я чекала її повернення, щоб ви розуміли, ще з того дня, коли я попрощалась з нею. Чотири місяці, цілих чотири місяці - такий довгий термін, але водночас час аж надто швидко пролетів і я досі не можу повірити, що от вже післязавтра я її побачу, обніму міцно-міцно, змушу посміхатись, розповідати мені купу історій про її літо, потім почати свою розповідь про все те, що сталось за цей період. Ще більше хочу подарувати їй подарунок на честь її повернення і дня народження, що було першого вересня. Я так переживаю, що він може не сподобатись, що аж млосно, бо обрала і приготувала його ще 1,5 місяці тому. Та й цей трепет перед зустріччю з такою важливою для тебе людиною, яку ти не бачила вічність, не передати словами.

Йоооооой, як завжди я зі своїм маленьким вступом дуже відійшла від теми. А розповісти я хотіла про цілком буденні справи, про адаптацію до шаленого ритму, коли ти вже встигла від нього відвикнути.

Я така людина-панікер, що це просто жах. Спочатку я сиджу, нічого не роблю, накручую себе і інших, що все дуже погано, що аж надто багато роботи, що я нічого не встигну і що нічого не зможу. Такий період у мене триває десь тиждень. Потім я просто сідаю за все і працюю, поки не закінчу все. І ні, я не відкладаю справи на останній момент, хоч це так і виглядає, я просто не можу позбутися звички панікувати і то аж надто ускладнює моє і без того нелегке студентське життя. Але я стараюсь, справді. От і цей виклик-експеримент вигадала задля того, щоб призвичаїти себе до того, що треба встигнути все і принити нарешті ниття і паніку.

Відтепер кожного дня я маю: зробити пари на наступний день, почати робити потрохи самостійні з непрофільних предметів, індивідуалки з профільних, ще й курсова в кінці семестру має бути захищена + я маю ще щодня писати по допису сюди. На це все треба час і правильний його розподіл. Тож я просто не маю права витрачати його на всіляку дурню і в тому числі соціальні мережі, які лиш крадуть такий дорогоцінний час. Крім того, це все має не відобразитись на моєму здоров'ї, тобто навчання навчанням, а відпочинок обов'язковий!

І з таким натхненням починаю це все. 

Сьогоднішній день з самого початку був і є ідеальним, адже:

1. Я виспалась, бо лягла об 11, а прокинулась о 9.

1. Мала легенький сніданок, який складався з кави і фруктів.

1. Потім був час розслабитись і дозволити собі поніжитись в гарячій ванній, зробити всі ці дівочі процедури: масочки для волосся, лиця, скрабування тіла кавовим скрабом з якимось екстрактом квітів (запах просто божественний, а шкіра потім безмежно гладенька і зволожена).

1. Час маленьких лінощів продовжився в ліжечку, коли я просто лежала, читала новини, відповідала на повідомлення друзям і будувала плани про те, що мені потрібно зробити найближчим часом.

• Спіть принамні по 8 годин щодня. Так, так, всі про це говорять, але так важко цього притримуватись. А ви просто поставте будильник на 22:00, щоб знати, що у вас є година, щоб завершити все і об 11 вже лягти в ліжечко і заснути.Це має бути правилом №1! Спочатку буде важко, але треба лиш трошки вольових зусиль, щоб змусити себе, а потім воно й саме ввійде в звичку.

• Складайте список справ. (Ще одна річ, про яку всі говорять, але дуже рідко хто притримується). Цей список не обов'язково має бути написаний. Просто сядьте у вільний час і продумайте що вам необхідно встигнути зробити і до якого терміну. А потім почніть потрохи планувати в який день й що ви будете робити. І це зовсім нормально, якщо у вас інколи не виходитиме зробити все, що планувалось на цей день, переносьте на наступний день. Але ж ви розумієте, що від того об'єм робити на наступний день теж може збільшитись. Така практика навчає вас контролювати свій час і водночас дисциплінує. Адже цього разу ви самі стаєте злою тітонькою, яка стоїть над душею і каже "Ти маєш оце зробити сьогодні, інакше буде погано" і за незроблене відповідаєте самі перед собою. І не збрехати, і не викрутитися.

• Навчіться говорити "Ні". Знаєте, наше життя побудоване таким чином, що слідуючи ідеології "Завжди кажи 'Так' ", як в однойменному фільмі з Джимом Кері, далеко не зайдеш. Бо наші можливості, як не сумно, обмежені. Визначте те, що справді є важливим для вас і не жертвуйте цим заради інтересів інших. Бо ж гарним для всіх не будеш. І так, я раджу вам бути егоїстами, як не дивно. Але ви ж і самі знаєте, що для кожного правила є винятки. От і в житті є такі люди-винятки, люди заради яких ти жертвуєш своїм часом, інтересами і власними бажаннями. І я лиш прошу вас не робити кожного другого цією людиною. Спочатку подбайте про себе, а потім вже про інших.

• Відпочивайте. Встигнути все ціною відмови від усього - не ваша мета. Ви можете, навіть не так, ви повинні відпочивати. Ходіть на прогулянки з друзями, в кіно, на всілякі виставки, концерти і тому подібне. Навчання/робота не повинні бути пріоритетом №1, головне - живіть.

• Не замикайтесь в собі і пізнавайте цей світ. Спілкуйтесь з різними людьми, дискутуйте, ба навіть сперечайтесь, намагайтесь зрозуміти їх, ввібрати все найкраще з навколишнього середовища. Бо в книжках ви того аж ніяк не знайдете. А головний вчитель - це саме життя.

• І останнє, але все ж одне з найважливіших правил - Не обмежуйте і вірте в себе. Просто дозвольте собі жити так, як того хочеться Вам, і прагнути до того, що сьогодні здається недосяжним, а завтра воно може стати реальністю. Я у вас вірю! А якщо хтось в вас вірить, значить все обов'язково вдасться!

І от, все це я встигла зробити до 12 години дня, щоб потім зайнятися дійсно корисними речами. Тож на годиннику о пів на 4, а я вже дописала цей пост, зварила борщ, почистила і пожарила рибу. Тепер можна трохи поробити пари, потім провести час з рідними і відпочити.

Тож місія "Як встигнути все і не збожеволіти" розпочалася. І от ті правила, яких я притримуюсь (можливо і вам знадобиться) :

Ці правила прості, банальні, але з особистого досвіду. Список звісно можна доповнити, але чим більше пунктів, тим важче їх всіх дотриматись, тож я зібрала найважливіші. Та й я сама лише починаю свій шлях до успіху у раціональному розподілі часу.