Перейти до основного вмісту

Тато - щось більше, ніж просто слово.


Так багато сказано про мам, про їх любов і турботу, а так мало про татусів. А вони заслужили слова подяки не менше.
Особливий тип татусів - татусь, в якого донечка. Вони ж бо найбільше мені імпонують. Хоч кожен чоловік стверджує, що хоче синочка. Синочки - то ж круто, вони продовжувачі роду, з ними можна поговорити про машини, поїхати на рибалку і навчити грати в футбол. Але я не бачила жодного татка дівчинки, який би був не щасливий від того, що в нього не син, а дочка.

Татусь - це особлива людина в житті кожної дівчини. Тато - це опора, захист і найрідніша людина. Я не буду порівнювати любов до матері і батька, бо вона різна, дійсно різна, але однаково сильна у своєму прояві.
Я виросла справжньої татусевою дочкою і від того дуже тішусь.Не даремно кажуть, що якщо дівчинка схожа на батька, то обов'язково буде щасливою. Так от, я справді щаслива.
Бути татусевою дочкою - це:
  1. Любити рибалку, знати всі деталі автомобіля, гарно стіляти з дитинства. Бо проводити час з татом - то так цікаво.
  2. Гарно водити машину, але всеодно змушувати тата нервуватися, коли ти за кермом.
  3. Мати купу секретів "Це тільки між нами" і мовчати про них при мамі.
  4. Вболівати за улюблену футбольну команду так голосно, щоб отримати наганяй від мами😂
  5. Щоранку прокидатись від "Донечка, твоя кава на столі, вставай!" і бути вдячною за такі приємні дрібниці, які роблять щасливою щодня.
  6. Вислуховувати "Що знову купила суперзручні туфлі на підборах 15 см і не можеш йти? Стій на місці, буду через 5 хвилин" і з сміхом відповідати "Так, чекаю на тебе. Дякую!".
  7. Поговорити по телефону, а через 10 хвилин зустрічата його з велиезним пакетом всього смачненького, бо "Мені здалось, що ти сумна, тримай улюблені антидепресанти".
  8. Чути "Божеееее, та ти ж його копія" постійно і всюди. І навіть від незнайомих людей на вулиці, які знають його. 
  9. Бути не в настрої, кричати, розмахувати руками і дві години нити про те, як все погано, і почути "Це все фігня, розберемося! Будеш шоколадку?".
  10. Сміятися разом з мамою від новини "Бачили твого чоловіка з якоюсь блондинкою, гуляли разом".
  11. Злитись, казати "Я з тобою не говорю", а потім підійти, обійняти міцно і сказати, як ти його любиш сильно-сильно.
  12. Відчувати себе завжди захищеною і коханою.
Та й знаєте, цей трепет, з яким татусі відносяться до своїх донечок не передати словами. Ця любов, яка виражається не тільки словесно, а й невербально, це піклування. Бо для кожного чоловіка донечка - це маленьке чудо, яке вони люблять всім серцем більше всього на світі. Це принцески, яких треба розуміти, підтримувати - що надзвичайно складно. Бо уявіть собі, чоловік лишень навчився потрохи розуміти свою жінку, а тут є ще одна маленька жіночка з'являється, яку теж треба навчитись розуміти, приймати всі її заскоки, примхи і вже з народження закладену особистіть.
Справжнім татом може бути не кожен. Ти маєш віддавати всього себе своїй крихітці, а не кожен здатен на такі пожертви. Я дякую Богу щодня, що маю найкращого в світі тата і найщасливішу сім'ю! Люблю❤️
Ну і в підсумку кину це відео. Воно змушує моїх мурах бігати під шкірою, як навіжених. І зворушує дуже...
І бережіть своїх татусів. Не забувайте про них. Бо поки шукала попереднє відео, натрапила на це і ридала ще більше.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Навіщо мріяти?

Я люблю мріяти, що колись от я здійсню всі плани на життя, почну подорожувати, писати (дійсно писати) в блог, вивчати нові мови, культури, знаходити друзів по всьому світу,стрибну з парашутом, заведу собаку, оселюсь в якомусь милому будиночку, який оточуватиме неймовірної краси природа, матиму сім'ю, кілька діток, вірних друзів поруч і багато всього іншого. Та мої мрії - то мої мрії, вони бурлять, з'являються, зникають, змінюються, але сьогодні розмова зовсім не про те, про що я мрію, а про те навіщо я мрію.

Переможці не вірять у випадковість.

Переможці не вірять у випадковість", - сказав колись Фрідріх Ніцше і його слова лишились в історії, певно, не на одне століття. Цією цитатою рясніє ледь чи не кожен паблік в соціальних мережах, її цитують люди у блогах і просто в повсякденній розмові, коли хочуть підкреслити свою обізнаність. Та чи кожен вкладає в неї однаковий сенс? І чи всі його вкладають, використовуючи її?

Інтернет? Благо чи марна трата часу?

Знаєте, я часто люблю слухати вірші, покладені на музику, на різні філософсько-любовні теми, можливо, така просто моя натура (Я чутливо-романтична натура, яка любить пофілософствувати на свої доволі буденні й мало кому цікаві теми) От і цього разу, всоте прослуховуючи вірші Птицами, я вирішила трохи висловитись на тему інтернет-залежності.