Перейти до основного вмісту

Day of disconnect.

День без інтернету.
Або Day of disconnect.
Місяць тому я натрапила на цей сайт. Вирішила випробувати себе і записалась. Ну як сказати записалась, лишила своє ім'я і адресу електронної пошти.
Та й чесно кажучи, одразу й забула про нього. І от о 5 годині ранку суботи я отримала лист-нагадування на пошту про те, що "tomorrow will be this day".
Наступного ранку я прокинулась, як звично, пішла варити собі каву і як зазвичай взяла телефон в руки, перевірити всі оновлення, відповіла другу, потім побачила сповіщення про новий лист на пошті, там була якась реклама, яку одразу ж і видалила, але потім я побачила тей лист-нагадування. В голові прозвучало "Ну от, знову я забула!", але одразу ж виправилася, вимкнувши інтернет на телефоні. День йшов як завжди, прибирання-пари-музика в навушниках, та деякий дискомфорт я відчувала, адже сповіщення на телефоні все ще лишились і цікавість що ж там мене поїдала. Хоча я й знаю, що особливо нічого важливого і нового не було. Але-але.. Інтернет для мене вже став звичною частиною дня, коли щоранку я заходжу в твіттер, перевіряю сповіщення, читаю список улюблених твіттерян, дізнаючись що ж у них нового, потім я завжди перевіряла пошту і заходила в інші додатки, де висвічувались сповіщення.
Також я любила посидіти в різних групах, почитати якійсь новини з світу техніки, якісь жарти чи просто завантажити гарні фото на телефон.
Та все ж на один день я відмовилась від всього цього. Не можу сказати, що в цей день сталось щось несподіване. 
Неділя проходила у мене трохи нудно. Я просто слухала музику, читала індивідуалку, поїдаючи всі запаси фруктів вдома. Так, ще я знову в'язала:)
За день я зробила десь відсотків на 10 більше справ, ніж завжди. Це в порівнянні не так вже й багато, але й не мало. 


Висновок цього дня: 
1. Я не така вже й залежна від інтернету.
2. Він для мене більше звичка, ніж необхідність. 
3. Іноді слід робити такі експеременти, щоб отримати більше часу для необхідних справ або просто щоб лишитись наодинці з собою. 

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Навіщо мріяти?

Я люблю мріяти, що колись от я здійсню всі плани на життя, почну подорожувати, писати (дійсно писати) в блог, вивчати нові мови, культури, знаходити друзів по всьому світу,стрибну з парашутом, заведу собаку, оселюсь в якомусь милому будиночку, який оточуватиме неймовірної краси природа, матиму сім'ю, кілька діток, вірних друзів поруч і багато всього іншого. Та мої мрії - то мої мрії, вони бурлять, з'являються, зникають, змінюються, але сьогодні розмова зовсім не про те, про що я мрію, а про те навіщо я мрію.

Переможці не вірять у випадковість.

Переможці не вірять у випадковість", - сказав колись Фрідріх Ніцше і його слова лишились в історії, певно, не на одне століття. Цією цитатою рясніє ледь чи не кожен паблік в соціальних мережах, її цитують люди у блогах і просто в повсякденній розмові, коли хочуть підкреслити свою обізнаність. Та чи кожен вкладає в неї однаковий сенс? І чи всі його вкладають, використовуючи її?

Інтернет? Благо чи марна трата часу?

Знаєте, я часто люблю слухати вірші, покладені на музику, на різні філософсько-любовні теми, можливо, така просто моя натура (Я чутливо-романтична натура, яка любить пофілософствувати на свої доволі буденні й мало кому цікаві теми) От і цього разу, всоте прослуховуючи вірші Птицами, я вирішила трохи висловитись на тему інтернет-залежності.