Усмішка:)

Давайте сьогодні поговоримо про усмішку?

Хоча це голосно звучить "давайте поговоримо", ніби я ведуча якоїсь телепередачі з кількома тисячами глядачів, а не звичайна дівчина, яка пише в блозі, який читають людей 5 й то навряд.

Почнемо з того, що ідея написати цей запис прийшла до мене після одного коментаря в групі. Сенс був в тому, що кожен робить комлімент попередньому коментатору. Ну так от я і отримала такий комплімент:

Так,волоссям своїм я пишаюсь і доволі таки жалкую, що обрізала його. Та справа не в тому. Мене здивувало ось це "аж надто личить". Для мене саме формулювання складне для розуміння. Я розумію: щось тобі личить чи зовсім не личить, а от аж надто личить все ж якось дивно звучить, принаймні для мене. Та й другий пункт - усмішка. Як взагалі усмішка може надто личити? Хіба є на світі людина, якій не личить усмішка?
Якщо поглянути в минуле, то можна з впевненістю сказати, що не відомо що народилось раніше я чи усмішка:) З раннього дитинства я була маленькою світловолосою блакитноокою усміхненою дівчинкою, якою й досі лишилась;)

Іноді навіть я не знаю чому я так часто посміхаюсь, просто я не можу уявити свій день без звичної усмішки. 

Я усміхаюсь через те, що в мене гарний настрій або коли побачу щось гарне. Це може бути маля, яке так мило йде зі своєю мамою за ручку, горобець, який стрибає в пошуках якоїсь крихти їжі, гарний сонячний день, тихо впавший листочок з дерева(особливо актуально зараз-восени), просто гарна згадка, яка раптом промайнула в моїй голові.

Словом, легше знайти причини чому я не посміхаюсь, ніж описати чому і як часто я усміхаюсь:)

Коли в мене немає настрою, я вся в справах і зовсім нічого не встигаю, я все одно усміхаюсь. Це вже настільки ввійшло в звичку, що навіть не уявляю день, в якому я не усміхнусь жодного разу.

Ще в мене є маленьке, але вагоме досягнення! Завдяки мені інші люди теж посміхаються, бо вони просто не можуть стримувалися, коли бачать мою посмішку (принаймні вони так кажуть, сподіваюсь, що не брешуть:)

Точно знаю, що ця дівчинка точно не може стриматися, побачивши мою усмішку, адже одного разу вона навіть мені сказала: "От до зустрічі з тобою я не усміхалась так багато і в мене було дуже мало фото, де б я усміхалась, а ти мене заразила і тепер що не фото, то усмішка".

Для мене це найкращий комплімент, адже якщо я зробила ще одну людину хоч на крапельку щасливішою чи просто покращила чийсь настрій, то значить щось добре я роблю в цьому світі, для чого то й потрібна. 

А це я до того, що в нашому доволі таки невеселому світі просто необхідно усміхатись!

Усміхайтесь і даруйте оточуючим своє тепло:)

P.S. Не вважайте мене безграмотною дівчиною, яка постійно повторює "усмішка", адже я свідомо писала саме "усмішка" і не замінювала на "посмішка", бо "посмішка" вживається для означення дещо іронічного ставлення і в моєму розумінні має негативний підтекст і значення нещирості.