Початку цього навчального року я чекала, як свята. Бо моє літо видалось аж надто розслабленим і спокійним. А для людини, яка востаннє відпочивала влітку 2014, а цих 2 роки я була постійно в русі, така безмежно зайнята, що не мала часу банально полінуватись, лежачи в ліжку. Стільки ж бо справ було, можливостей і планів. Оглядаючись назад, розумію, яка ж я щаслива була і як мені "в кайф" такий ритм життя. Адже цього літа все було повністю навпаки: часу було аж занадто багато, та й куди себе подіти я геть не знала. Так, хоча я не сиділа цілими днями в інтернеті (їздила до бабусі, допомогала їй, була на морі, їздила в Харків, була справжньою домогосподаркою, прибираючи щодня, готуючи їсти, сидячи з дітками (моїми янголиками: хрещеницею і двоїрідними братиками), намагалася не запускати себе і займалася спортом) всеодно відчувала себе ніяково, адже не було того шаленого ритму, тому й час не так цінувався, він то надто довго тягнувся, то пролітав, як комета. І от я дочекалася ...