Привіт, любий читачу, давно не бачились, правда ж? Встиг засумувати вже чи підзабути про мене? Сподіваюсь, що ні. Все ніяк не вдавалось написати Тобі. Вибач вже мене за цю забудькуватість, зацикленість на своїх проблемах і за те, що покинула тебе на такий довгий час. Обіцяю виправитись.. чесно-чесно! Сьогодні я знову пропоную тобі історію. Нову історію. Ти ж не проти трохи зануритись у потаємні думки незнайомця у вагоні плацкарт, що так зачаровано дивиться у вікно? Стрункий силует все більше здавався знайомим, але обличчя цієї панянки виявилось зовсім чужим. Підійшовши ближче, довелось пояснити, що обізнався, зробити кілька компліментів про її вроду, взяти номер телефону і ніколи не подзвонити та й навряд знову зустріти. Ви спитаєте, навіщо ж брав номер телефону дівчини, якщо не збирався телефонувати. Та тому що було б дуже незручно відмовити, нехай краще потім розчарується, що я не зателефонував, ніж зробити жест неповаги зараз. Таким був типовий день безмежно закоханого ...